Читати вірш “Silentium!” Тютчева Федора Івановича складно та легко одночасно. Цей глибокий філософський твір побачив світ у 1830 році. Однак написано воно було дещо раніше, після чого неодноразово редагувалося самим автором. Він дуже трепетно поставився до цієї роботи, оскільки вона стала проявом його внутрішніх почуттів та розуміння життя. З іншого боку, творіння розкривало особисті особливості життя поета. Саме тоді Тютчев відчував деякі складнощі у відносинах зі своєю майбутньою дружиною Елеонорою Петерсоном. Свої тривоги та хвилювання він вирішив висловити на папері. Саме ця щирість спричинила те, що вірш приніс авторові величезну популярність.
На початку твору Федір Іванович спонукає читача мовчати про свої почуття та емоції. Враховуючи дипломатичний рід діяльності поета, така життєва філософія є абсолютно логічною. Проте прояви романтизму у наступних рядках вкрай нетипові йому. Він пише про мрії, про зірки вночі та інші явища, які так далекі від прагматичної реальності. Зважаючи на те, що текст вірша Тютчева “Silentium” звернений до чоловіка, можна припустити, що поет говорить сам із собою. Адже він не збирався демонструвати свій витвір публіці. Говорячи про брехливість висловленої думки, автор, швидше за все, волає до біблійних мотивів. Тільки богу підвладне те, що відбувається у голові людини. Слова ж доступні і дияволові.
Твір викликає суперечливі відчуття. Виникає теорія у тому, що сам боїться своїх думок. Він говорить про те, що їм необхідно “слухати”, але висловлювати їх не варто. Адже тільки тоді щастя та радість залишаться всередині. Злякати їх так просто, а Тютчев боїться втратити ту, яку так любить. Вірш дуже люблять навчати під час уроків літератури у старших класах. А прочитати його онлайн українською чи скачати повністю можна на нашому сайті.
Читати вірш Silentium (Сілентіум, Мовчання) українською мовою
Мовчи, заховуй од життя
I мрії, і свої чуття!
Нехай в безодні глибини
I сходять, і зайдуть вони,
Мов зорі ясні уночі:
Любуйся ними і мовчи.
Як серцю висловить себе?
Чи ж зрозуміє хто тебе?
Не зрозуміє слова він,
Бо думка висловлена — тлін.
Джерел душі не руш вночі:
Живися ними і мовчи.
В собі самому жить умій!
Є цілий світ в душі твоїй
Таємно-чарівливих дум;
Заглушить їх буденний шум,
I зникнуть, в сяйві дня мручи,
Ти слухай спів їх і мовчи!
Переклад М. Вороного
