Читати вірш «Послухайте!» Маяковського Володимира Володимировича можна на сайті. Вірш написано під час захоплення поетом футуризмом, в 1914 року. До поетів-футуристів, які викликають полярні думки в літературних та читацьких колах, належав і Володимир Маяковський.
Вірш «Послухайте!» на відміну з інших ранніх творів поета – не виклик суспільству, не викриття обивателя, а роздум, питання прохання. Питання про те, що «якщо запалюють зірки, то це комусь потрібно» – не просто гучна риторика, а звернення і до самого себе, і до невідомої божої сили з «жилистою рукою». Прохання зупинитися, поглянути в зоряне небо і замислитися над Всесвітом, про вічне коло життя. Зірка постає символом буття, метою світобудови. Майже дитяче питання, конкретна ситуація наповнена глибоким змістом та абстрактним поняттям. Контраст двох умовних дійових осіб – безмовної, далекої, зірки, запаленої невідомою та таємничою силою і маленької людини, зі страхом випробувати «беззорове борошно», заблукавши в «завірюсі полуденного пилу». Але невпевненість і страх, розпач і надрив змушують ліричного героя знову запитувати про нічні зірки-перлини, що сяють у нічному небі. Однак на своє запитання герой знаходить цілком слушне пояснення. Воно в тому, що зірки горітимуть завжди. Кожну ніч. Просто тому, що хтось за це відповідає, а комусь це потрібно.
Епатажні твори поетів нового часу, яких належав Маяковський, одних вражали несподівані нові форми, інших шокували. Однак його яскравий новаторський почерк та сила експресії, особлива енергетика залишаються безперечними. Твір можна повністю (скачати) завантажити. Текст вірша Маяковського «Послухайте!» можна вивчати онлайн на уроці літератури у класі.
Читати вірш «Послухайте!» Маяковського В.В. українською мовою
Послухайте!
Якщо зірки засвічують —
виходить — це комусь треба?
Виходить — хтось хоче, щоб вони бyли?
Виходить — хтось називає ці плювочки
перлинами неба?
І, надриваючись,
у заметілях полуденного пилу,
ввірвається до Бога,
спізниться боїться,
плаче гірко,
цілує йому жилясту руку,
просить —
щоб неодмінно була зірка! —
присягається —
не витрима цю беззоряну муку!
А потім
ходить ззовні спокійний,
та весь тривожний.
Говорить комусь:
“Адже тепер тобі нічого?
Не страшно?
Без ліхтаря?!”
Послухайте!
Адже, якщо зірки
засвічують —
виходить — без них комусь не можна?
Виходить — це необхідно,
щоб кожного вечора
понад дахами
загорялась хоча б одна зоря?!
Перекладач: К. Шахова
