1. Затьмарене щастя

  Аліса знову гуляла великим торговим центром у Варшаві. Це не великий шопінг, скоріше маленька радість для душі. Вона сьогодні дозволить придбати собі лише одну річ, але їй просто необхідно щось купити, щоб заспокоїтися. Забагато вже всього на неї навалилося, а виходу поки не бачила. Що ж купити спідницю чи туфлі? —  запитувала себе, тим самим не даючи проблемам вилізти на перший план. Достатньо того, що якась жіночка ходить рядами й голосно розмовляє мобільним майже двадцять хвилин, намагаючись щось довести комусь на тому боці дроту. Добре, що Аліса, давно не ставить собі за мету нікому нічого доводити. Вона доросла самодостатня жінка, яка цілком задоволена життям і своїм місцем у ньому. 

  Спідниця просто розкішна, а туфлі могла б взути на виставку абстракціонізму, яку влаштовувала на наступному тижні —  роздумувала над дилемою.

  Звичка шопитися коли погано в неї ще з дитинства. Правду кажуть, що батьківське виховання має вплив і на доросле життя. 

  Малою вона була батьковою донечкою, але він людина сувора і не проста. Бувало, що спочатку зривався на своїй дитині, а потім задобрював грошима чи подарунками. Взагалі він часто зривався і тоді вже усім було непереливки. І як би вона не старалася вловлювати настрій батька, щоб відповідно бути тихою мишкою, або щасливою дитиною, все одно час від часу їй добряче перепадало. Занадто вже дурний характер він мав, де поєднувалися егоїзм і лють, яка розповсюджувалася здавалося на весь світ. Її батько добре вмів психологічно тиснути на інших, що ти почував себе мов кролик перед удавом. Це може й допомагало йому в бізнесі та точно не в сім'ї.  Та попри все, колись дівчина ставила цього чоловіка собі за приклад, і захоплювалася ним, як всі діти захоплюється і гордяться своїми батьками. Бували часи, коли він був добрим до неї, і тоді здавалося, що це найкраща людина у світі, яка завжди буде поруч і захистить. Як же сильно вона помилялася.

  Хтось заїдає стрес смаколиками, а Аліса заспокоюється купуючи собі щось гарне і дороге. Колись це мало не стало її манією чи то хворобою, добре що вчасно відслідкувала це і жорстоко обмежила себе до однієї речі за раз, бо так можна й збанкрутувати. То вже тепер вона успішна бізнес-леді і давно не рахує копійки, а раніше справи з фінансами були скрутними, і бувало, що купивши купу непотрібного лахміття залишалася тижнями без нормальної їжі. 

  Жінка, що раніше комусь, щось доводила зірвалася на крик, а потім і геть вискочила з бутіка так нічого і не купивши. 

  Її батьки люди успішні та зовсім не бідні, а їх виноградники відомі на всю Італію, та вони будуть останніми людьми, до яких дівчина звернеться за допомогою чи по гроші. Вже занадто сильно вони її образили, занадто багато болю від них отримала. Знала, що і далі б так тривало, якби дуже давно не втекла від них. 

  Подумати тільки, вже минуло цілих п'ятнадцять років як вона не бачила їх, і їй не кортіло, бо будь-які спроби з їх боку поновити контакт закінчувалися звинуваченнями в її бік та взаємними образами.

  Та своє минуле дівчина давно відпустила, а тепер відчайдушно намагалася будувати майбутнє, але нічого не виходило до пуття.  

  У дев'ятнадцять років вона вперше закохалася, відносини були шаленими качелями, але нічого не має значення коли ти кохаєш. Через чотири місяці вони скромно одружилися. А за місяць Аліса з синцем під оком і зламаним ребром подала на розлучення. Тоді її вдарили вже вдруге у її житті, і якщо моральне насилля вона ще стерпіла б, то фізичного ніколи. 

  Це зрозуміла ще у свої сімнадцять коли за відмову підкоритися, рідний батько побив її так, що тиждень не могла встати з ліжка. Розголосу цьому не надали, але вже тоді вона знала, що там не залишиться. За розкішне життя й соціальний статус від неї вимагали забагато. Та може б зрештою і погодилася, якби батько не був таким жорстоким, а мати такою бездушною. Чомусь найбільше боліло саме через те, що вона, рідна матінка, найближча людина, не втрутилася, не завадила і не захистила. З того дня в голові дівчини замість рожевих мрій і фантазій визрівав план, а вже за місяць вона так і не зронивши жодного слова з моменту інциденту втекла і сліду за собою не залишила. 

  Вибір зупинила на чорних замшевих туфлях на високих підборах. Хай і не дуже зручні і ціна кусається та прекрасні на вигляд, —  подумала розраховуючись.

   Завжди любила, щоб її зовнішній вигляд приковував увагу, хоча це їй легко вдавалося навіть без дорогих брендових речей. Чого лише вартувало її розкішне руде волосся, що маленькими акуратними завиточками спадало на плечі і пружинило в такт руху тіла. Вона була ще в тому віці, коли могла собі дозволити не накладати багато косметики, але очі завжди фарбувала, щоб підкреслити їх мохово-зелений колір. Аліса добре знала й про те, яку реакцію в чоловіків викликає її струнка фігура з ідеальними пропорціями і довгі ноги. Їй була приємна чоловіча увага, тому завжди вигідно виділяла принади короткими спідницями, високими підборами і приталеним одягом. Єдине чого вона навчилася в житті —  подавати себе, бо від цього залежить все, і бізнес у тому числі. Особливо якщо ти жінка.

  Про те, як будувала своє життя, як виявилася не готовою до реальності і як дорослішала, воліла не згадувати, бо забагато було того, що краще б забути. Та пам'ять вперто час від часу нагадувала. Але все це вже давно позаду, в минулому до якого ніколи не повернеться. Єдина з ким тримає зв'язок, її старша сестра. Відносини натягнуті і не прості, але ще й від неї Аліса не готова відмовитися. До того ж Данієла підтримувала її фінансово, коли Аліса, хоч і з запізненням та все ж вступила на художника-мистецтвознавця.

  Вона любила свою справу і захоплювалася людьми з якими працювала, хоч інколи вони були закритими, дивними або ж смішними.

  Галерею відкрила близько трьох років тому, і навіть сама вірила лише частково, шо це приноситиме дохід. Та її мрія була давня, і ціль в неї була інша. Мистецтво, зокрема картини, стали для неї чимось дуже важливим. Навчаючись та й після, вона багато спілкувалася з талановитими художниками, від картин яких просто перехоплювало подих. Але вони не могли розвиватися через брак грошей, досвіду або ж просто елементарний страх.
  
    Сама ж Аліса хоч і любила малювати та тверезо розуміла, що особливого таланту в неї до цього немає, а ось ген підприємця дуже навіть розвинутий. Так замазати полотно може навіть новачок. Тому до мистецтва вирішила підійти з іншого боку, з боку бізнесу та комерції. “Приємно усвідомлювати, що результати твоє роботи задовільняють клієнтів з обох сторін” —  було її основним гаслом. Аліса завжди кайфувала від своєї роботи, але через останні трабли навіть вона не радувала її.

    Аліса закохалася вдруге, по-справжньому, по-дорослому. Це було кохання з першого погляду, бо як могло бути інакше? Альберт просто красень, високий, з чіткими обрисами обличчя та рельєфним тілом, з пронизливим поглядом і усмішкою що заворожує. Їхні стосунки розвивалися стрімко та шалено, але її ейфорію разом з душею притис до землі та затьмарив той факт, що Альберт одружений. Менше всього вона хотіла бути розлучницею чи коханкою, тому спробувала розірвати ці порочні стосунки. Але життя непередбачуване, й тепер рік потому вони все ще разом, а вона все ще коханка.

    2. Романтичний вечір
    
      Вона прокинулася, ще хвилин п'ять поніжилася у своєму м'якенькому ліжечку. За вікном вставало сонце, тож день обіцяв бути сонячним і теплим. Саме такі дні вона любила найбільше, бо здавалося, що тепло прогріває не лише тіло, а й торкається душі. Вона любила тепло й затишок, любила котиків, милі речі й найрізноманітніші дрібнички, бо щиро вважала, що з цього всього й складається життя. Може й хотіла б і собі завести котика, хоча звісно краще дитину, та щиро вважала що не готова ні до того, ні до іншого. Хоча для створення сім'ї зараз найкраща пора і про це говорив їй кожен, хоча звісно ж це були непрохані поради. Вона б і рада створити сім'ю, народити, та для цього процесу потрібні двоє: жінка і чоловік. А її чоловік ще не зовсім належить їй, та й про дітей він волів би не говорити. Це точно остання тема у списку їхніх розмов. Вони взагалі мало розмовляють, майже не гуляють, він не водить її поїсти чи в кіно. Але в них прекрасний секс, а ще він весь прекрасний. Для неї він ідеальний. Соромно в цьому зізнатися та, мабуть, вона закохалася в нього через зовнішність, але ці стосунки вже давненько перетнули межу простої закоханості. Якби ще й майбутнє було хоча б трохи яснішим! 

      А щодо котиків, то їй простіше любити їх на відстані, бо котикам як і людям потрібна турбота та ласка, а ще на них потрібен час. А вона дуже рідко буває вдома, а інколи і взагалі на тижні їздить у відрядження чи подорожі. Як відповідальна особа вона навіть квітів не заводить, хоча вони теж подобаються їй. Лише як виняток — одненький кактус на столі біля комп'ютера. Мабуть, як нагадування про те, що кактуси роблять боляче, якщо їх чіпати.

      З сніданку лише кава, зате ретельний вибір одягу. Сьогодні це голуба сукня з тоненької матерії. Приємна на дотик, зручна і спокуслива. До неї босоніжки на застібках і стійких підборах. В довершення образу улюблена шкіряна сумочка і яскраві губи. Аліса любить кольори яскраві і теплі, особливо на полотні, але й в одязі також. Їй здається, що вони додають барв і у її життя, роблять погоду, змінюють настрій.

      Її трьох кімнатна квартира, що розташована на третьому поверсі  була збудована лише якихось сім років тому. І вона відразу її придбала, розрахувавшись разовою виплатою. Бо їй подобався цей елітний район, де всі багатоповерхівки не вище п'яти поверхів, панорамні вікна її квартири виходили з одного боку на парк та озеро з качками та лебедями, а з іншого на історичну частину Варшави. В будинку був власний басейн, спортзал, ігрова кімната, в якій вона була лише кілька разів, та підземний паркінг. Й, головне, до міста недалеко. Вона любила свою квартиру як і своє життя, хоча останнім часом задумується про те, щоб придбати ще й заміський будинок, але поки це лише плани.

      Ліфтом спустилася до парковки, читаючи новини, привіталася з охоронцем, мило посміхаючись йому і виїхала на дорогу. Сьогодні в неї роботи не так багато, та треба відправити замовлення кільком клієнтам, і проконтролювати підготовку до тематичної виставки абстракціонізму, що відбудеться на наступному тижні.

      Приїхала як завжди найпершою, тому галерея була ще порожньою і її стук підборів дзвінко відгукувався ехом в просторих приміщеннях. Ця будівля їй обійшлася в усі її збереження накопичені на той час, але ця інвестиція вже багаторазово окупила себе, і тепер вона займається улюбленою справою. 

      В обід вийшла на каву в найближче кафе, а потім ще зустріч з художником. 

      Сьогодні звільнилася рано, тому стоячи в шаленому трафіку зателефонувала Альберту.

      —  Привіт кохана, —  відповів він майже відразу.

      —  Чим займаєшся?

      —  Я майже закінчив на сьогодні, то ж можна сказати нічим.

      Він мав власний фітнес-клуб, хоча починав як звичайний тренер. Інколи все ще тренував давніх клієнтів, та частіше займався сам.

      —  Може я заїду за тобою, і кудись поїдемо.

      У слухавці почулася дзвінка тиша, тому Аліса продовжила,

      —  Можемо і до мене.

      —  Я теж сумую, але сам приїду як звільнюся. 

      —  Обіцяєш? —  Перепитала в передчутті пристрасної ночі жінка.

      —  Ти ж знаєш… Я постараюся.

      —  Я приготую щось, і чекатиму. —  Слово чекатиму вона протягнула куди довше ніж мало б бути.

      —  Добре, мені вже час. —  І Альберт скинув слухавку.

      Вже далеко за десяту приготувавши романтичну вечерю, прийнявши душ і одягнувши спокусливу білизну, Аліса вже втретє телефонувала коханцю.

      —  То ти їдеш? — запитала, втомленим голосом.

      —  Пробач, сьогодні не вийде.

      —  Але ж…

      —  Довелося затриматися на роботі, та й додому треба.

      —  Я хотіла побачити тебе, —  важко зітхаючи і задуваючи ароматичні свічки мовила засмучена Аліса.

      —  Я теж дуже сумую, але ти ж розумієш.

      —  Розумію, —  ще понурішим голосом мовила, і скинула слухавку. 

      На неї очікував знову самотній та порожній вечір в компанії пляшки вина та дурнуватого серіалу.

      “А може в нього все ж вийде прийти, поки не прибиратиму зі столу”, —  подумала човгаючи у спальню.