Кіт Васько сидів на підлозі біля комода і ловив мух. А на комоді, на самісінькому краю, лежав капелюх. І от Васько помітив, що одна муха сіла на капелюх. Він як підстрибне – і вчепився пазурами за капелюх. Капелюх зісковзнув з комода, Васько зірвався і як полетить на підлогу! А капелюх – шльоп! – і накрив його зверху. А в кімнаті сиділи Володя і Вадик. Вони розмальовували картинки і не бачили, як Васько потрапив під капелюх. Вони тільки почули, як позаду щось гепнулося – впало на підлогу. Володя обернувся і помітив на підлозі біля комода капелюх. Він підійшов, нахилився, хотів підняти капелюх та раптом як заверещить – Ай-ай-ай! – і кинувся вбік. – Ти чого – питає Вадик. – Він жи-жи-вий! – Хто живий – Ка-ка-пе-пелюх. – Що ти! Хіба капелюхи бувають живі – По-по-дивися сам. Вадик підійшов ближче і почав розглядати капелюх. Раптом капелюх поповз прямісінько на нього. Він як заверещить – Ай! – і стриб на диван. Володя – за ним. Капелюх виповз на середину кімнати і зупинився. Хлопці дивляться на нього і тремтять від страху. Тут капелюх повернувся і поповз до дивана. – Ай! Ой! – заверещали хлопці. Зістрибнули з дивана – і мерщій з кімнати. Прибігли на кухню і двері за собою зачинили. – Я п-пі-ду! – каже Володя. – Куди – Піду до себе додому. – Чому – Капелюха бо-бо-боюся. Я вперше бачу, щоб капелюх по кімнаті ходив. – А може, його хтось за мотузку смикає – Ну, піди подивися. – Ходімо разом. Я візьму кочергу. Якщо він до нас полізе, я його кочергою стукну. – Зачекай, я теж кочергу візьму. – Та в нас другої кочерги немає. – Ну, я візьму лижну палицю. Вони взяли кочергу і лижну палицю, відчинили двері і зазирнули до кімнати. – Де ж він – питає Вадик. – Он там, біля столу. – Зараз я його як трісну кочергою! – каже Вадик. – Нехай тільки підлізе ближче. Але капелюх лежав біля столу і не рухався. – Ага, злякався! – зраділи хлопці. – Боїться лізти до нас. – Зараз я його злякаю, – сказав Вадик. Він почав стукати по підлозі кочергою і вигукувати – Гей ти, капелюх! Але капелюх навіть не поворухнувся. – Давай наберемо картоплі й будемо в нього картоплею кидати, – запропонував Володя. Вони пішли на кухню, набрали з кошика картоплі й почали жбурляти нею в капелюх. Жбурляли, жбурляли, нарешті Вадик влучив. Капелюх як підстрибне вгору! – Няв! – закричало щось. Дивляться, з-під капелюха показався сірий хвіст, потім лапа, а потім і сам кіт вистрибнув. – Васько! – зраділи хлопці. – Мабуть, він сидів на підлозі, а капелюх на нього з комода впав, – здогадався Володя. Вадик схопив Васька і давай його обіймати – Васько, дорогенький, як же ти під капелюх потрапив Але Васько нічого не відповів. Він тільки пирхав і мружився від сонячного світла.