Лелія” Лесі Українки є символічною казкою, написаною в 1890 році і опублікованою в 1891 році в збірці “Добрий чародій”. Цей твір навчає нас цінувати красу, жити в злагоді з природою, не боятися труднощів, сумлінно працювати, вміти почувати себе щасливим.
Автор: Леся Українка
Рік видання: 1891 (написання – 1890)
Збірка: «Добрий чародій»
Жанр: Казка
Тема твору: У центрі казки – історія зустрічі хворого хлопчика Павлуся з царицею ельфів Лелією. Головна тема – цінність та краса життя, повага до природи, працелюбність, здатність радіти життю незалежно від обставин.
Головні герої та їх характеристика:
- Павлусь – хворий хлопчик, що познайомився з Лелією. Добрий, відкритий до чудес.
- Лелія – цариця ельфів. Вона втілює красу, добро, і магію природи. Відображає ідеал духовної краси.
- Панночка – символізує людей, що не цінують щастя, яке вже є в їхньому житті.
- Мар’яна – сусідка Павлуся. Втілює трудівників, що цінують життя, працюють важко, але радіють кожному моменту і знаходять красу в простих речах.
Ідея твору: Казка “Лелія” пропагує цінності, якими варто керуватися в житті: цінування краси, гармонійне співіснування з природою, трудолюбивість, здатність бути щасливими за будь-яких обставин, почуття радості від простих речей.
У казці «Лелія» Українка створює ідеальний образ світу, в якому люди живуть у гармонії з природою, поважаючи її красу та цінність. Персонажі казки розкриваються через їхнє ставлення до природи, що являє собою важливий аспект екологічної свідомості. У контексті соціального протистояння, що ілюструється через образи панночки та Мар’яни, Леся Українка показує значення праці, справедливості та щастя.








