Автор: Павло Тичина
Рік написання: 1917
Жанр: ліричний вірш, пейзажна лірика
Настрій: радісний, легкий, бадьорий
Тема: поетичне оспівування дзвіночків – квітів, почуття вдячності, що славлять день на лісовій галявині.
Основна ідея: пославлення неповторної краси природи, світу крізь призму наближення до нього через опис квітів.
Художні засоби:
- Повтори – “день, день”, “тінь, тінь”.
- Епітети – лісові дзвіночки, світла тінь, сни розкішні, гаї затишні, ясний день, золотому полю.
- Уособлення – дзвіночки, славим день, ми співаєм, дзвоном зустрічаєм; хмари прилинь; ляже тінь; жито усміхнеться.
Поет антропоморфізує дзвіночки, ототожнюючи їх з хором, що співає в пошану життя і природи. Це дає віршу відчуття живості і руху.
Також важливим є використання символіки золотого поля як результату людської праці, що відображає взаємозв’язок людини з природою.
У цілому, Тичина за допомогою різноманітних художніх засобів та образів створює багатогранне і відчутне зображення природи, в якому відбивається його любов до неї і глибоке розуміння її краси та значущості.
