Жанр: ліричний вірш, пейзажна лірика
Тема: опис і прославлення українського степу в різні пори року
Основна ідея: кожна пора року в степу є особливою і має свою унікальну красу
Художні засоби та прийоми:
- Епітети: степ широкий, буйним сизим морем, пустеля неоглядна, степ пожовклий, голосних дзвінких пташок, перина біла, рівна і м’яка, баба люта і лиха, мертвий сон, злі морози, вітри південні.
- Метафори: обійме зором, захиталось море трав, степ… сизим морем став», рудіють трави, мертвий сон старої баби, злі морози стережуть.
- Порівняння: Степ весною — наче килим; Степ у літі — наче море; Мов пустеля неоглядна, степ, Степ зимою — мов перина, Мов пісок, рудіють трави.
- Уособлення: сонце кидає нитки, вишиває візерунки; зеленіє степ, … пишніш стає, обсиплеться росою, пахощі поллє, розіслався навкруги, вітри не заметуть.
- Риторичні оклики: «…сизим морем став!».
- Риторичні питання: «…хто угледить береги?!».
- Повтори – степ, то, хто, мов, не.
Автор вдало використовує художні засоби для створення живого, пластичного образу степу в різний час року. Емоційна насиченість вірша, його музикальність та мальовничість змушують читача відчувати глибоку любов автора до свого рідного краю.
