Назва: Айвенго
Автор: Вальтер Скотт
Рік видання 1819
Жанри: Історичні пригоди, Зарубіжні пригоди, Список шкільної літератури 7 клас, Шкільні підручники, Зарубіжна класика, Література 19 століття
Читать онлайн Скачати книгу Yakaboo
Про книгу
Час Англії 11 століття по-своєму привабливий: тут і лицарські турніри, і хрестові походи, і благородні розбійники, і прекрасні дами. Ті, кому подобається читати про цю епоху, не зможуть пройти повз чудовий роман Вальтера Скотта «Айвенго», який приніс письменнику світову славу. Для 19 століття, коли був виданий роман, його успіх був величезний, і до цього дня цей роман вважається одним із найкращих історично-пригодницьких творів.
Закінчено третій хрестовий похід. Король Річард Левине Серце потрапив у полон, а його брат, користуючись нагодою, вирішує захопити престол і плете інтриги. Саме він стає тим, хто провокує протистояння норманів та саксів. Було б добре, якби нащадок королівської сім’ї одружився з леді Ровеною, проте лицар Айвенго противиться цій ідеї – між ним та Ровеною є почуття. Айвенго доводиться у битвах та поєдинках відстоювати свою честь, власні принципи, домагаючись визнання своїх прав і бажаючи, щоб кохана не дісталася підла лиходію.
У книзі є все, щоб подарувати читачеві безліч незабутніх емоцій. Тут є політичне протистояння, конфлікт двох народів, романтичні переживання, поняття кодексу честі, що захоплюють дух пригоди та неймовірна атмосфера легендарних часів. Письменник в одній книзі говорить про реально існуючих історичних особистостей і вигаданих героїв. У дусі романтизму вони є відображенням кращих якостей людини, показують доблесть і честь, боротьбу за справедливість.
На нашому літературному сайті WorldInBooks Ви можете читати онлайн та скачати (завантажити) безкоштовно книгу «Айвенго» Вальтер Скотт у відповідному форматі: mobi, docx, pdf, fb2, txt, rtf на телефон, андроїд, айфон, ipad без реєстрації та sms (смс). Книга – найкращий вчитель, друг та компаньйон. У ній зберігаються таємниці Всесвіту, загадки людини та відповіді на будь-які питання. У нас зібрані найкращі представники як зарубіжної, так і вітчизняної літератури, класичні та сучасні книги, видання з психології та саморозвитку, казки для дітей та роботи виключно для дорослих. Кожен знайде тут саме те, що подарує безліч приємних моментів.
Часто доводилося чути, що “Айвенго” найкращий із лицарських романів. Він, звичайно, найкращий, але з термінологією слід розібратися. Лицарський роман – це роман про лицарів, це особливий жанр, який ще називається куртуазним романом – особливий вид середньовічної епічної поеми. Тож твір Вальтера Скотта ніяк під цю ухвалу не потрапляє. Тому “Айвенго” правильніше було б вважати найкращим історичним романом про епоху лицарства, так будуть вірніше.
Книга неймовірно цікава, саме цікавість я поставив би на перше місце серед її якостей. А вже з творів Вальтера Скотта, який, що гріха таїти, вміє бути нескінченно нудним, “Айвенго” без сумнівів, найцікавіший роман, з ним у цьому відношенні частково може посперечатися ще один твір автора – “Квентін Дорвард”.
У плані історичної достовірності, ” Айвенго ” ні з тих книжок, у яких її варто шукати, це, скоріш, скріплене на єдине щось, зібрання народних легенд. Тут і улюбленець англійського простолюду – легендарний Робін Гуд (у романі – йомен Локслі) зі своєю ватагою, і підлий і підступний принц Джон, і добрий і шляхетний король Річард Левине Серце.
Насправді перші легенди про Робін Гуда будуть записані тільки через 150-200 років після подій, що описуються, принц Джон не був осередком зла, а Річард Левине Серце, навпаки, не був зразком шляхетності, але це ігнорується, як читачами не знайомими з реальною історією , і її знавцями, оскільки трактування Вальтера Скотта сприяє саме захопливості сюжету.
Але є у романі й історично достовірні ноти – це зіткнення молодої нормандської знаті та представників старих пологів англосаксонської аристократії. Цей конфлікт і винесений у центральний сюжет роману, на його тлі розвивається романтична лінія кохання молодого лицаря Айвенго та прекрасної леді Ровени.
Але Ровена стала найвдалішим жіночим чином роману, її затьмарила незрівнянна Ребекка, дочка єврейського лихваря Ісаака, з її нерозділеною любов’ю до головного героя. Вальтер Скотт пішов на ризикований для його часу крок – зображення євреїв як позитивних героїв. Можливо, це був перший великий твір європейської літератури, сприятливий для єврейства.
У році, що минає, блискучий роман Вальтера Скотта відзначає великий ювілей – йому виповнюється 200 років, і всі ці 200 років все нові і нові покоління зачитуються нестаріючим романом, заново переживаючи дивовижні пригоди головних героїв.
Не можу не відзначити фатальний збіг обставин, з волі якого я нещодавно дивилася старий англійський фільм “Лев взимку”. Фільм прекрасний і божевільний, усім раджу, і саме він допоміг мені вдягнути людське обличчя на політичний конфлікт, який глибоко лежить на фонових шарах роману Вальтера Скотта. Без нього, зізнаюся, книга для мене перетворилася б на сентиментальну історію про хоробрих лицарів, прекрасних дам, підступних лиходіїв, веселих розбійників – загалом, на суцільну мелодраму в декораціях середньовіччя, не дуже багату на сюжетні повороти. Розуміння ж розбіжностей між Річардом Левине Серце та його братом Джоном Безземельним, так само як і сімейної сварки ранніх Плантагенетів загалом, а також стосунків із французьким королем Філіпом, нехай і в авторському трактуванні Джеймса Голдмена, призвело мене спочатку до Вікі за додатковою інформацією, а потім – І до вельми несподіваних висновків.
Кінець XII століття, напевно, покритий у моїх розм’якшених мізках такою ж темрявою, якою було вкрите свого часу все середньовіччя. Портрети в дивному стилі створювали в нетрях закільцьованих міфологічних зв’язків воістину сюрреалістичні уявлення. Зловісні ліси, відьми за кожним кутом, романтичний ореол далекої війни в екзотичних країнах, карта світу у білих плямах та люди з собачими головами. Населення жило у справжнісінькому фентезі, серед красивих пейзажів, руїн замків, магії та безсмертя, настільки ж реальних для них, як і решта. Іноді корисно глянути на це не з позиції похмурих сторінок підручників історії, а очима самих учасників цієї історії. Усвідомлення, що це все були живі люди, а історичні події – не плід роботи процесорів Матриці… Ммм, ну не знаю, мабуть, це безцінно. Саме це колись потрясло мене в Сервантеса – перед тобою жива історія, віки та епохи розступаються. Але де Сервантес і де Скотт, тим більше що “Айвенго” – лише історичний роман і різниця там була ще більшою. Щось мені дуже хочеться після такого знайти справді середньовічну літературу і запилитися в неї.
Брр, дивні бажання, не можна мені займатися такими речами, я від них розумнішаю.
Так ось, до чого були всі ці довгі розшаркування? До того, що надто часто я бачу відгуки, що мовляв книга для підлітків, тут одні любовні інтриги та пригоди. Ну так, якщо дивитися тільки на пригоди, то побачиш пригоди. А на мою думку, Скотт, замаскувавшись брязканням зброї та пилом доріг Палестини, вивалює дохрена серйозних історичних питань.
Самовизначення Англії у культурно-політичному конфлікті саксів та норманів. Автор, напевно, теж був небайдужий до теми, як і з чого склалася психологія його країни.
А як гостро він ставить питання ґендерного пекла, що у XII столітті панував, що у XIX походу не сильно згас. Всі ці галантні лицарі, що служать прекрасним дамам, настільки прогнили у своєму шовінізмі, що сприймають цих дам у кращому разі як безсловесну деталь інтер’єру, алгоритм, символ – що завгодно, тільки не особистість, яка має таке ж право на власну думку та внутрішній світ, як і вони самі. Із самого початку, коли згадується неземна краса леді Ровени, я зрозуміла – гряде дупа. Ровена ще пошкодує, що не народилася горбатою. Обом героїням довелося настільки несолодко, що їх було шкода аж ніяк не як вигаданих персонажів. Скотт, на мою думку, свідомо робить їх ще й такими різними – щоб показати протилежні лінії поведінки. Дівчина-прекрасна-фіалочка “ні, не чіпай, змилуйся” і дівчина-сильна-горда “я краще здохну, відвали, худоба”. Ревекка – на сто порядків живіша і цікавіша, але ж вона єврейка, а прекрасні принци дістаються блондинкам.
Ось і це ще один наріжний камінь – питання національного придушення. Не брешу, що мені був дуже симпатичний Ісаак, який, відправляючи людей викуповувати доньку з полону, торгувався за кожну копійку, але суть не в цьому. Тут стільки різних характерів, різних проявів, що картина складається навіть проти волі, незважаючи на рожеві окуляри, які можуть бути на очах у читача. Так, були серед євреїв не найприємніші люди, але й серед тамплієрів були останні мразі, а ось що через якусь херню стільки століть гнобили купу народу – зайвий камінь у город всяким релігіям.
Серйозні питання на цьому не закінчуються, але краще читайте самі і стежите за своїми емоціями. Трохи де тьохнуло щось неприємне в душі – значить проблема. З вищезгаданої релігії ще багато разів пройшлися й у різних аспектах, як і з кріпосного права та інших пригноблень, неповаги і пихатих бовдурів у консервних банках на порожніх головах.
Втім, консерви тут теж були добрі. Не можу не визнати, що пригодницька складова навряд чи залишить байдужим любителів середньовічного антуражу та пафосних промов. Тут вам і турніри, і хрестові походи, і опальні королі, і палацові інтриги, і дівчата в руках лиходіїв, і підземелля замків, і веселі трикстери, і підступність, і шляхетність, і заборонена любов (яойщиці, мовчати, це не те кохання, в середні віки проблеми були іншими). Життя героїв постійно висять на волосині, вони страждають, борються, дурять усім голови, п’ють як коні і клянуться у вірності. Значну роль у сюжеті грає і зграя Робіна Гуда, а я його обожнюю, тож було чому порадіти.
Потрібно обов’язково згадати, які тут були суперські персонажі та характери. Про дівчат я вже розповіла, про смішного Ісаака теж згадала. Блазень Вамба був взагалі отас, так само як і зухвалий чернець, а з “ледачого лицаря” можна нехило поугоряти, коли зрозумієш що до чого. Ательстан, який весь такий крутий-шляхетний, а в голові одні ніштяки – запалює навіть у казематах. Але самий смак – це шалений храмовник Бріан де Буагільбер, зовсім некерований, злий, шикарний мужик! Коли в кінці розумієш, яка казкова хрень творилася в його душі, який він насправді милий цундер, хочеться кричати, щоб він уже хапав Ревекку під пахву і гнав у захід сонця. Вальтер Скотт як на мене надто пізно розкрив його характер, треба було з середини вже створити розпал пристрастей, щоб між ними аж тріщало, як дозиметр у Чорнобилі.
Загалом, я психовала не припиняючи, ніби це не класика яка була похмура, а фентезі ріаллі. Вискочив би єдиноріг – не здивувалася б.
Привіт, друзі! Вирішив написати відгук про роман “Айвенго” відомого англійського письменника Вальтера Скотта. Цей твір я вперше прочитав ще у шкільні роки. Книжка сподобалася.
Цей історичний роман розповідає про часи англійського короля Річарда Левине Серце. Про повернення лицарів на батьківщину та про ті зміни, які відбулися за час їхньої відсутності.
У романі Вальтера Скотта підноситься тема честі, вірності, любові. Усього того що у всіх народів і в усіх країнах ставилося на перше місце щодо людей (на жаль, в даний час деякі держави ставлять під сумнів питання честі та чесності).
Роман захоплює читача, тим більше, що інтрига роману зберігається до останніх сторінок твору. Я не розповідатиму про сюжет роману, тому що його (роман) найкраще прочитати так би мовити з чистого аркуша. Так цікавіше. Та втім я впевнений, що багато користувачів знайомі з цим твором великого англійського письменника.
Дякую. Прекрасна книга. Читала із задоволенням. Книгу слухала нічого не зрозуміла, а тут все супер .
Ця книга мені дуже подобається.😇⛅💐🙂
Бувають такі вечори, коли найкращою компанією, яка може покращити настрій, стає книга. «Айвенго» Вальтера Скотта ― чудовий пригодницький роман про славетні часи лицарів і прекрасних дам, придворні інтриги, військові хитрощі та баталії. Роман настільки захоплює своїми пригодницькою і любовною лініями, що мимохіть забуваються усі негаразди і турботи, думки полонить романтика лицарських часів, уява малює пікантні сцени з твору, а також прекрасних і хоробрих Річарда Левове Серце, Айвенго… Однозначно раджу прочитати цю книгу тим, хто не читав і перечитати, хто читав давно, оскільки вона того варта,))) а також доречна як для тихого вечора на самоті, так і для галасливого метро.