Михайло Юрійович Лермонтов – поет і драматург, який створив справжні шедеври у поезії та прозі. Його твори надали величезний вплив на розвиток оперної та романсової творчості. Михайло Лермонтов народився 15 жовтня 1814 року у Москві.
Батько не міг виховувати сина відповідно до вимог аристократичної рідні. Тож Михайла забрала бабуся Єлизавета Арсеньєва. Вона виховувала онука до 16-річного віку. У дитинстві хлопчик жив на Кавказі, а потім вирушив до Москви. Лермонтов навчався в університетському шляхетному пансіоні. Він опанував декількома іноземними мовами, грою чотирьох музичних інструментах, живописом. У пансіоні юнак зацікавився літературою. Його перші вірші з’явилися у журналі «Вулик».
У 1830 році Лермонтов залишив пансіон і проживав у Середникові, маєтку брата бабусі. Лермонтову подобалася поезія Байрона і він порівнював себе з англійським поетом-романтиком. У Середнікове Михайло познайомився з Катериною Сушковою, до якої відчував почуття. Це була всепоглинаюча і трагічна історія кохання.
Восени 1830 року Лермонтов вступив до Московського університету. Спочатку він навчався на морально-політичному факультеті, а потім перейшов на словесний. У студентські роки юнак активно розвивався. Він відвідував бали та маскаради. У 1832 році Лермонтов покинув університет. Хлопець поїхав до Санкт-Петербурга. Він хотів вступити до університету, але так, щоби йому зарахувалися два роки. Керівництво навчального закладу на це не погодилося.
Лермонтов вступив до Школи гвардійських підпрапорників та кавалерійських юнкерів. Тут він навчався упродовж двох років. Школа була зручним середовищем у розвиток «недосконалостей». Михайло завжди брав участь у юнкерських забавах та описував це у віршах. Твори з нецензурними словами подобалися читачам. Таким чином, Лермонтов здобув першу поетичну славу.
В 1834 юнак вийшов зі школи корнетом Лейб-гвардії Гусарський полк. Він жив серед захоплень і дорікав собі за це. Спадкоємець великого стану завоював серце Сушкова і зруйнував шлюб із Лопухіним. Після цього він покинув дівчину та скомпрометував її в очах суспільства.
Коли Лермонтов дізнався про дуель і смерть Олександра Пушкіна, він написав вірш «Смерть поета». У цьому творі Михайло Юрійович звинуватив суспільство у трагедії. За це його заарештували. Бабуся зробила все можливе, щоб доля онука була пом’якшена. У результаті Лермонтова перевели в Нижегородський драгунський полк на Кавказі. Поета відправили у вигнання.
Лермонтов пробув на Кавказі лише два роки. Він повернувся до Санкт-Петербурга і почав грати роль лева, якого люблять усі знаменитості. Після “Смерті поета” Михайло Юрійович став відомим поетом. Його вірші регулярно з’являлися у журналі «Вітчизняні записки». 28 лютого 1840 року відбулася дуель між Лермонтовим та Барантом. За це поета заарештували і відправили на Кавказ.
Лермонтов – великий російський поет. До відомих творів належить Хаджі-Абрек, Дума, Вітр, Демон, Герой нашого часу.
Під час перебування у П’ятигорську Лермонтов посварився з майором Миколою Мартиновим. 27 липня 1841 відбулася дуель. Лермонтов вистрілив нагору, а Мартинов потрапив супротивнику в груди. Поета поховали на старому п’ятигірському цвинтарі. Наступного року Єлизавета Арсеньєва звернулася до імператора із проханням про перепоховання онука. 27 березня 1842 року порох поета відвезли до Тарханів.
