Марк Твен, справжнє ім’я якого – Семюель Ленгхорн Клеменс, народився 30 листопада 1835 у Флориді. Фактично все своє дитинство він прохворів, хоч це й не дивно: як повідомляли газети, лише половина американців доживала до повноліття. Невідомі хвороби, що вирували у Флориді в ті часи, забирали життя незліченної кількості людей.
Однією з розваг у дитинстві майбутнього письменника було спостереження за прибуттям пароплава. Подорослішавши, він уже не просто спостерігав за суднами, а й керував ними. Втім, юний Семюель був ще тим шибеником: він крав солодкі яблука та кавуни, вночі полював на опосумів, а одного разу навіть скотив з пагорба на місто великий валун (на щастя, постраждала лише майстерня медника). Клеменс також, як і Том Сойєр, блукав страшною печерою – і, як його герой, якось там заблукав і мало не помер.
Батько Семюеля, Джон Клеменс, залишив сім’ї борги та спадщину у вигляді земельної ділянки. Він помер, так і не дізнавшись, що земля, яку він вважав безцінним подарунком і джерелом багатства для своїх дітей, перетворилася на важку ношу, яку нести довелося всім Клеменсам.
Молодий Сем влаштувався на роботу в газету – спочатку в “Місурійський кур’єр”, а пізніше – у видавництво, яке належало його братові. У 1953 році він зрозумів, що радості ремесло журналіста-набирача не приносить, і вирушив у подорож. Не затримуючись одному місці більше тижня, він побував у багатьох американських містах. Про свої подорожі Сем пише невеликі нариси та відправляє їх братові: таким чином сімейна газета постійно поповнюється новими матеріалами.
Подорожі наводять його на борт старого корабля “Поль Джонс”. Тут Клеменс стає учнем лоцмана Хорес Біксбі. Через деякий час Сем отримав місце на великому пароплаві Пенсільванії. Про журналістське ремесло він не забував, а регулярно надсилав свої тексти до нью-орлеанської періодики.
Золота лихоманка вразила і Клеменса: він, як і майже все на той час, вирушив на пошуки свого ласого шматочка. Марно намагаючись сколотити стан, Сем повернувся до письменницької роботи – а трохи пізніше на цій же ділянці інша людина все ж таки знайшла заповітне золото. У 27 років Клеменс остаточно вирішив присвятити життя творчості.
Псевдонім автора «Марк Твен» пов’язаний з його лоцманським минулим: Mark twain дослівно перекладається як «познач два» (сажени). Це близько 4 метрів глибини, тобто мінімальна глибина для вільного проходження кораблів. Працюючи в редакції «Ентерпрайз», Семюель Клеменс перетворюється на все відомого Марка Твена.
Після несподіваного успіху одного з його оповідань, Марк вирішує ненадовго відпочити від журналістики та вирушити у поїздку. У Нью-Йорку він знаходить своє кохання – Олівію Ленгдон, яка пізніше стане його головним редактором (попри те, що сама мала міщанський світогляд). Як казав Твен, вона редагувала не лише твори, а й його самого.
Протягом 10 років Марк Твен із сім’єю жили у багатьох європейських країнах – Італії, Франції, Німеччині та Швейцарії. Початок ХХ століття завдав письменникові тяжких втрат: з життя пішли троє його дочок та дружина. Сам він помер 21 квітня 1910 року – після того, як вдруге став свідком комети Галлея (вперше вона пролітали над Землею, як не дивно, у рік його народження).
Бібліографія письменника
- 1867 – «Знаменита жаба, що скаче, з Калавераса», збірка оповідань
- 1868 – “Історія Меймі Грант, дівчинки-місіонера”
- 1869 – «Простаки за кордоном»
- 1871 – “Загартовані”
- 1873 – «Позолочене століття»
- 1875 – «Старі та нові нариси»
- 1875 – “Старі часи на Міссісіпі”
- 1876 - “Пригоди Тома Сойєра”
- 1881 – “Принц і жебрак”
- 1883 – “Життя на Міссісіпі”
- 1884 – “Пригоди Гекльберрі Фінна”
- 1884 – “Пригоди Гекльберрі Фінна”
- 1886 – “Рицарі праці” – нова династія”
- 1887 – «Лист ангела-охоронця»
- 1889 – “Янки з Коннектикуту при дворі короля Артура”
- 1889 – “Huckleberry Finn”
- 1893 – “Щоденник Адама”
- 1894 – “Простофіля Вільсон”
- 1896 – «Особисті спогади про Жанну д’Арк сьєра Луї де Конта, її пажа та секретаря»
- 1898 – “Шкільна гірка”, залишилася незавершеною
- 1900 – «Людина, яка спокусила Гедліберг»
- 1904 – “Угода з Сатаною”
- 1905 – “Щоденник Єви”
- 1909 – «Листи із Землі»
Найкращі цитати автора
Задайтеся метою щоденно робити те, що не до душі. Це золоте правило допоможе вам виконувати свій обов’язок без відрази.
Давайте подякуємо дурням. Не будь їх, решті було б важко домогтися успіху.
Немає більш жалюгідного видовища, ніж людина, яка пояснює свій жарт.
Ніколи не відкладай на завтра те, що можна зробити післязавтра.
Через 20 років ви будете більше розчаровані тими речами, які ви не робили, ніж тими, які ви зробили. Так відчальте від тихої пристані. Відчуйте попутний вітер у вашому вітрилі. Рухайтеся вперед, дійте, відкривайте!
Коли я і моя дружина розходимося в думках, ми зазвичай робимо так, як хоче вона. Дружина називає це компромісом.
Завжди чесно визнавай свої помилки, це притупить пильність начальства і дозволить тобі накоїти нові.
Спочатку Бог створив чоловіка, потім він створив жінку. Потім Богу стало шкода чоловіка, і він дав йому тютюн.
Мало хто із нас може винести тягар багатства. Звичайно, чужого.
Краще мовчати і видатися дурнем, ніж заговорити і розвіяти всі сумніви.
