«Чуєш… Ти чекай мене! (Жди мене)»— вірш Костянтина Симонова, написаний ним 1941 року після нападу Німеччини, коли поет чекав на демобілізацію. До цього часу Костянтин Михайлович вже стикався з військовою реальністю, як військовий кореспондент він брав участь у боях на Халхін-Голі в 1939 році, а після того ж року працював на фронті Фінської кампанії.
Твір звернено до реальної людини – коханої Симонова В. Сєрової. Жінка була вдовою і спочатку рішуче відкидала залицяння письменника. Війна, що вибухнула, змінила її ставлення. Багаторазово зросла цінність життя та випадковість смерті.
Україномовні переклади вірша К.Симонова “Жди меня…”
Переклад віршу Юрія Гончаренка
Чуєш, ти чекай мене,
Над усе чекай
Коли смуток огорне,
Жовтий дощ стіка
І в спекотну каламуть,
В заметіль, у сніг
Коли інших вже не ждуть,
Вже й забувши їх.
І коли листів нема із далечини…
Інших вже не ждуть дарма —
Стомлені вони.
Повернуся, тільки жди
І не зич добра
Тим, хто каже далі йди
І забудь… пора.
Хай повірять мати й син,
Що нема мене
Друзі втішаться отим
“Було і промине”,
Сядуть в коло при вогні
І ковтнуть вина.
На помин душі. Та ні.
Ти чекай одна.
Ти чеканням повернеш
Із смертельних лав
“Поталанило, еге ж?” –
Скаже, хто не ждав.
Не дано збагнути їм
В літо вогняне
Як чеканням ти своїм
Вберегла мене.
Як вцілів я? Вижив як?
Знаємо без слів.
Просто ти чекала так,
Як ніхто не вмів.
Переклад віршу Ірини Фісак
Жди мене, я повернусь,
Віри не втрачай.
Коли осінь сіє сум,
Ти мене чекай.
Жди у спеку й заметіль,
Що летить в вікно,
Коли інших вже ніхто
Не чекав давно,
І коли з далеких місць
Не ідуть листи.
Жди, коли набридло всіям
Лиш чекаєш ти.
Жди мене, я повернусь,
Вір, хоч проти нас
Ті, хто знають наперед,
Що забути час.
Хай повірять мати й син,
Що мене нема,
Друзі будуть говорить,
Що ти ждеш дарма,
І зберуться пом’януть.
Але ти чекай,
З ними на спомин душі
Пить не поспішай.
Жди мене, я повернусь
Всім смертям на зло.
Скажуть всі, хто не чекав:
— Пощастило знов.
І не зможуть зрозуміть,
Що в огні війни
Рятувала кожну мить
Ти життя мені.
Як я вижив в світі зла,
Знаєм ти і я:
Мене віра вберегла
І любов твоя.
