Чи жива ти, рідна і єдина?
Ще живий, тебе вітає син.
Хай твою, матусенько, хатину
Осяває вечорова синь.
Чув, що ти, тамуючи тривогу,
Думаєш про мене ночі й дні,
Що ти часто ходиш на дорогу
В старомоднім ветхім шушуні.
І тобі при тихому смерканні
Пропікає серце гострий щем,
Ніби хтось в кабацькій бійці п’яній
Мені в груди садонув ножем.
Ой, нічого, моя люба нене.
Ти забудь уяви чорну гру,
Ще ж не все прогуляне у мене,
Тож тебе не бачивши, не вмру.
Я такий же ніжний, як раніше,
Й маю думку в серці молодім,
Щоб забуть бентежну тугу й вірші
Й повернутись в наш низенький дім.
Я вернусь, як сад у розквітанні
Буде прагнуть сонця й висоти,
Не буди мене лиш на світанні,
Як, було, колись будила ти.
Не буди одмріяного нині,
Не хвилюй того, що не збулось.
Дуже рано вся душа в болінні,
Рано втрат зазнати довелось.
І не вчи мене молитись Богу —
До минулого немає ж вороття.
Ти одна відрада й допомога,
Ти єдиний промінець життя.
Тож забудь свою нудьгу й тривогу,
Я — з’явлюсь, прийду не лиш у сні.
Не ходи так часто на дорогу
В старомоднім ветхім шушуні.
* * *
Перекладач: К.Дрок
Ти жива іще, моя старенька?
Шлю тобі я ніжний свій привіт.
Хай завжди в твоє віконце, ненько,
Вечоровий сяє небозвід.
Пишуть — ти, ховаючи тривогу,
Журишся за мною цілі дні.
Що ти часто ходиш на дорогу
У старім, потертім шушуні.
І тобі щовечора спокою
Не дають думки одні і ті ж —
Ніби хтось мені із перепою
Увігнав під серце фінський ніж.
Та нічого, рідна, вгомонися
Й не тужи в світання голубе.
Не такий-бо я гіркий п’яниця,
Щоб помер, не бачивши тебе.
Я такий же мрійний, як раніше,
Й думаю у мороці нічнім,
Щоб від туги лютої скоріше
Повернутися в наш тихий дім.
Я вернусь, коли розкине віти
Сад весняний в білому диму.
Лиш мене уранці не буди ти,
Як бувало, вісім літ тому.
Не хвилюй того, що серце гріє,
Не тривож того, що в забутті.
Дуже рано втратив я надії,
Рано втому звідав на путі.
І молитись не давай поради, —
Загубився до старого слід.
Ти одна в житті моїм відрада,
Ти єдина — сяйво юних літ.
Тож забудь ти про свою тривогу,
Не сумуй за мною цілі дні;
Не ходи так часто на дорогу
У старім, потертім шушуні.
Аналіз вірша «Лист матері» Сергія Єсеніна
Перш ніж приступати до художнього аналізу поетичного твору «Лист матері», слід дізнатися історію його створення. Цей вірш був написаний Сергієм Єсеніним в 1924 році, за рік до його смерті.
Пізня творчість Єсеніна насичена і яскрава: автор немов набрався сміливості і сказав все, що так довго носив важким тягарем в своїй душі.
«Лист матері» – одне з найвідоміших і зворушливих віршів пізнього періоду.
Цей твір можна розглядати двозначно: звернення до матері Батьківщини, або матері як жінки, яка дала життя.
Образ матері у вірші «Лист матері»
Основними образами у вірші «Лист матері» є сам ліричний герой і його мама. Мати і рідний дім для ліричного героя це:
- символ дитинства;
- легкого життя;
- всепрощаючої любові.
На початку твору він запитує свою матір, чи жива вона. Це говорить про те, що син зовсім нечастий гість у рідних краях. Ліричний герой, також як і в дитинстві, шукає у мами захисту та розуміння.
Весь прихований сум своєї душі, переживання, життєві розчарування він виливає у своєму листі і перетворюється з дорослої людини в маленьку беззахисну дитину, якими є всі ми в очах своїх матерів.
Ідея вірша полягає в тому, що всі ми повинні цінувати дорогих і таких близьких жінок, які подарували нам життя.
Адже тільки вони завжди безвідмовно прийдуть на допомогу нам у важку хвилину, вони прощають своїм дітям найважчі гріхи і жертвують своїми життями заради благополуччя чада.
Ліричний герой вірша просить у своєї матері прощення за те, що, фактично, забув її і дуже довго не бував у рідному краї. У нього навіть немає сумнівів у тому, що його мама пробачить його, любов матері сприймається як належне.
Образ російського села і Російської держави
Сергій Єсенін в «Листі матері» описує красу природи рідного краю. Російське село, в якому живе його старенька мати – це справжній оазис для поета, в якому він може сховатися від життєвих негараздів.
Також образ матері можна трактувати як образ Російської держави. Адже взаємозв’язок Батьківщини і людини такий же сильний, як і зв’язок матері і сина.
Росія уособлення старої матері, яка пройшла через багато потрясінь і негараздів, часто стикалася з невдячністю і зрадою з боку своїх громадян. Але все одно вона володіє материнською властивістю всепрощення і з радістю приймає у свої обійми дітей, які розкаялися.
Сенс вірша «Лист матері»
Неважливо, що саме уособлював Сергій Єсенін в образі матері. Головне полягає в тому, що він вчить нас любити і цінувати те, що дійсно має найбільшу цінність у житті кожної людини:
- Матір;
- Батьківщину;
- рідний дім.
Дуже часто ми не приділяємо належної уваги своїм матерям, оскільки поглинені щоденними турботами, але завжди слід пам’ятати про те, що може настати той фатальний момент, коли ми просто не встигнемо сказати слова любові своїй близькій і такій рідній людині.
«Лист матері» – це ліричне втілення відносин між матерями і дітьми.
Сергій Єсенін зміг наповнити вірш реалістичністю і душевною лірикою, яка щемить у серці кожної людини.
