Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в бога ……
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур’яні
Молюся богу… І не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно молилось,
Чого так весело було?
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось…
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Мов прокинувся, дивлюся:
Село почорніло,
Боже небо голубеє
І те помарніло.
Поглянув я на ягнята!
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав мені бог нічого!..
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!.. А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу.
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала …..
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє… лани, гаї, сади!..
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.
Бридня!.. а й досі, як згадаю,
То серце плаче та болить,
Чому господь не дав дожить
Малого віку у тім раю.
Умер би, орючи на ниві,
Нічого б на світі не знав.
Не був би в світі юродивим,
Людей і бога не прокляв!
Слухати повністю вірш «Мені тринадцятий минало» Тараса Шевченка
Аналіз вірша Шевченка «Мені тринадцятий минало»
В 1847 році Тарас Григорович Шевченко познайомив світ зі своїм віршем «Мені тринадцятий минало», де він розповідає про певний період свого життя з його перевагами та страшними недоліками. Проведімо аналіз розповіді, виявимо ідею, тему та розберемо, що хотів нам сказати автор.
Головна думка
В першу чергу потрібно нагадати, що вірш написаний про життя самого Тараса, тому всі його переживання стосовно кріпацьких часів максимально влучні.
Отож, основною думкою являється зосередження уваги на долі молодих людей його віку, які в ті часи не мали ні волі, ні щасливого життя, бо постійно гнітились панським законом. Вони вимушені були займатись тим, чим не хотіли, оскільки були невільниками.
Ідея в співчутливому ставленні до молодого пастушка; засудженні часів панського гніту, коли люди не маючи ніяких прав, страждали через відсутність волі та вимушені були працювати заради чужих потреб.
Віршована розповідь «Мені тринадцятий минало» багата на художні засоби, розберімо деякі з них:
- риторичне запитання: «чого так весело було?»;
- епітети: «господнє небо», «небо голубеє»;
- метафори: «небо помарніло», «сонце гріло, не пекло».
Головний герой – 13 річний Тарасик, він пастух, сирота та кріпак. Природа милує його своїм хорошим настроєм, зігріває сонцем. Скрізь – зелена трава, ясне небо, та на душі у хлопчика спокій і радість. За свою долю Тарас дякує богу, молиться йому за життя. Відбувається переломний момент. Герой прозріває та усвідомлює, що він невільник, кріпак, «і хлинули тяжкі сльози».
Однак відчуття самотності та горя тривало недовго. В розповіді з’являється дівчина, це добра подруга Тараса, Оксана. Вона заспокоює хлопця, та відганяє від нього страшні думки. Оточуюча природа знову набуває красок «неначе сонце засіяло».
Автобіографічна розповідь Тараса Шевченка складається з чотирьох картин зміни настрою:
- пастушок слідкує за вівцями, милується хорошою погодою, чистим небом та яскравим сонцем;
- усвідомлення своєї долі. Він дитя-сирота, панський раб. І всі ті ягнята, що його оточують – не його. Немає в нього ні рідної домівки, ні рідної людини;
- поява дівчини Оксани. Подруга втішила хлопчика, заспокоїла та поцілувала, Тарас відчув тепло на душі, а оточуюча природа знову здалась рідною та милою;
- фінальна частина це спогади дорослого поета про описане минуле, та його ставлення до тих часів, як до раю. Він порівнює теперішню ситуацію з колишньою і усвідомлює, що несправедливості стало ще більше.
Вірш насичений емоціями та переживаннями, які були частиною поета, тому у деталях передає почуття ліричного героя.
Який висновок ми можемо зробити? Кожен з теплом згадує своє минуле, де він насолоджувався дитинством. Загалом спогади пов’язані з сім’єю, друзями та безтурботними іграми. Але це все стосується вільних людей. Ті діти, що народились кріпаками змалку вимушені були працювати на рівні з дорослими та приносити користь панам. Такі як Тарас рано ставали сиротами, бо їхні батьки помирали зі знесилення та тяжких хвороб. Тому, як було сказано раніше, вірш засуджує кріпацтво, як несправедливе та гірке явище суспільного ладу. Але пам’ятаємо про те, що кожна людина має право на щасливе життя, піклування та материнську любов.
