Автор: Софокл
Рік написання: 441 р. до н. е.
Жанр: Трагедія
Місце дії: Фіви
Основна ідея: Показати конфлікт між державними, писаними законами і моральними, неписаними законами. Автор засуджує тиранію і жорстокість, які проявляються у відстоюванні державних законів на шкоду неписаних моральних і родинних норм.
Основні персонажі:
- Антігона – головна героїня, смілива і рішуча. Порушує наказ Креонта і ховає свого брата. За це Креонт наказує її залишити у пустелі, в кам’яній печері.
- Ісмена – сестра Антігони, слабка і нерішуча.
- Креонт – цар Фів, стає керманичем держави після загибелі Едіпа і його синів.
- Гемон – син Креонта, наречений Антігони.
- Етеокл і Полінік – брати Антігони, які вбили один одного в бою.
- Провісник Тіресій – пророк, який радить Креонту простити Полініка.
Сюжет:
Антігона вирішує порушити наказ Креонта і ховає свого брата Полініка. Цар відповідає на це жорстоким покаранням – він залишає Антігону у пустелі, в кам’яній печері. Незважаючи на пророцтво Тіресія і прохання свого сина Гемона, Креонт залишається невблаганним. В кінці твору Креонт втрачає все: Гемон і його дружина Еврідіка самогубляться, а Креонт залишається самотнім і розгубленим.
Аналіз:
“Антігона” – це потужна трагедія, що показує страшну ціну надмірної жорстокості та бездушності. Софокл висвітлює важливість балансу між державними та родинними законами, а також моральними нормами. В цьому контексті Креонт представлений як тиран, який сліпо слідує державним законам, незважаючи на людськість і моральні принципи. З другого боку, Антігона втілює сміливість, відданість родинним цінностям і готовність жертвувати собою заради моральних принципів.
