Олександр Дюма (батько) – французький письменник, журналіст, драматург, автор популярних пригодницьких романів, які висунули його до числа найбільш відомих і читаних у світі французьких літераторів. До імені додають слово «батько», т.к. сина теж звали Олександром, і він також здобув популярність на літературній ниві. Батьківщиною Олександра Дюма було невелике містечко Віллер-Котре неподалік Парижа, де він 24 липня 1802 р. народився в сімействі відомого кавалерійського генерала наполеонівської армії. Олександр по лінії батька був квартеронцем: його бабуся була чорношкірою. Батько в 1806 р. помер, залишивши сім’ю в досить плачевному становищі, принаймні на якісну освіту у матері грошей не вистачило, і Олександр поповнював багаж знань, багато читаючи.
У рідному містечку Дюма зустрів юність. Друг Олександра, який любив бувати у паризьких театрах, зміцнив його у намірі стати драматургом. У їх сім’ї завдяки батькові залишилися деякі зв’язки в Парижі, і молодик, який перебрався до столиці в 1822 р., зміг влаштуватися в канцелярію при герцозі Орлеанському і паралельно почав заповнювати прогалини в освіті.
Першими опублікованими творами Олександра Дюма-батька були водевілі, п’єси та журнальні статті. Дебютний водевіль «Полювання на кохання» одразу прийняли до постановки, що надихнуло на написання драми. «Генріх III та його двір» була зустрінута публікою дуже тепло, успіх мали і подальші його драматичні твори, завдяки чому творчість перетворилася для Дюма на джерело непоганих доходів. Назвати його п’єси досконалими з художньої точки зору було б перебільшенням, але молодий драматург мав дар утримання уваги до кінця вистави, навіть відверто слабкі п’єси при його співавторстві набули нового, успішного життя, збирали повні зали.
Липнева революція 1830 р. залучила Дюма в активну громадську діяльність. Ставши на бік опозиції, він через загрозу арешту змушений був тікати до Швейцарії. 1835 р. ознаменувався в його біографії виходом першого історичного роману – «Ізабелла Баварська», який, за задумом письменника, мав започаткувати великий цикл творів, що висвітлювали великий період життя його країни. У 1840 р. він одружився з актрисою Ідою Фер’єр, але це не заважало йому мати романи на стороні. У 1844 р. подружжя, не оформлюючи надалі розлучення, фактично припинило відносини.
Натхненний успіхом «Ізабелли Баварської», в 40-ті роки. Олександр Дюма публікує в газетах історико-пригодницькі романи, завдяки яким він став письменником зі світовим ім’ям: «Три мушкетери» (1844) і два продовження трилогії – «Двадцять років по тому» (1845), «Віконт де Бражелон, або Десять років по тому» (1848-1850), “Граф Монте-Крісто” (1844-1845), “Королева Марго”, (1846), “Мадам де Монсоро” (1846), “Дві Діани” (1846), “Сорок п’ять” (1848) ). Літературна діяльність приносила Дюма дуже добрі доходи, проте письменник витрачав усі гроші, не бажаючи відмовляти собі у розкоші. У 1851 р. йому навіть довелося ховатися від кредиторів до Бельгії.
Протягом 1858–1859 рр. Дюма подорожував Росією, і враження від поїздок лягли в основу п’ятитомника дорожніх нотаток «З Парижа в Астрахань». Будучи знайомим з Гарібальді, Дюма-батько протягом трьох років був учасником італійського національно-визвольного руху, 1860 р. ходив у похід на Сицилію. Коли між Австрією та Пруссією точилася війна, у 1866 р. він був військовим кореспондентом. В останні роки життя був на межі злиднів і існував за рахунок підтримки дітей. На його смерть 5 грудня 1870 р. в Пюї практично не звернули уваги: в цей час прусські війська окупували Францію. 2002 р. прах Дюма-батька перепоховали в паризькому Пантеоні.
Літературна спадщина письменника вражає уяву: у повні збори його творів увійшло понад тисячу томів. У зв’язку з цим часто говорять про співавторів, помічників, літературних неграх, які працювали під «брендом Дюма», хоча і сам письменник славився дуже високою працездатністю і величезною працелюбністю. Як би там не було, його ім’я поки що ніхто не зміг потіснити з першого рядка світового рейтингу найбільш плідних літераторів.
Всі книги Олександра Дюми
